Про духовний розвиток особистост╕

Левченко Е. М., канд. б╕ол. наук, доцент (СДП╤)

 

1.     Чому ми вжива╓мо терм╕ни, як╕ не розум╕╓мо?

Про духовний розвиток людини говорять ╕ пишуть багато. Н╕хто не ма╓ сумн╕ву в тому, що морально-духовний розвиток особистост╕ був важливим для людства за вс╕х час╕в та епох. У наше стор╕ччя, коли ╕нформац╕йно-енергетичний струм  обрушу╓ться,  як лавина на людину, власн╕сть духовност╕ особистост╕ набува╓ першорядого значення. Незважаючи на ст╕йке сполучення терм╕н╕в  як-от: ╚духовне виховання особистост╕╩, ╚духовний розвиток╩, ╚дух, душа ╕ т╕ло╩, ╚духовн╕сть ╕ буття╩, ╚зростати духом╩ ╕ таке ╕нше, ключове слово ╚дух╩ ма╓ особливий зм╕ст. У першому наближенн╕ створю╓ться,  враження,  що промова ╕де про щось добре в╕доме, але коли сторонн╕й спостер╕гач почне анал╕зувати суть ключового слова, то незабаром усв╕домить, що не т╕льки в╕н, але ╕ багато ╕нших автор╕в, як╕ пишуть на цю тему, не розум╕ють глибокого, невисловленого зм╕сту  цього терм╕ну ╕ д╕╓ мимов╕льний самообман. Спрацьову╓  стереотип  уявного  знання,  а  точн╕ше  сказати,  що  повне  незнання  прикрите  ╕люзорним  одягом  знання.

2.     Поняття  ╚людина╩    ╖╖  м╕с╕я.

Людина  в  соц╕олог╕╖ - вищий  ступ╕нь  розвитку  тваринних  орган╕зм╕в  на  Земл╕,  суб'╓кт  сусп╕льно-╕сторично╖  д╕яльност╕    культури  [2, 447]. У  прим╕тивному вигляд╕ людина - високоорган╕зована тварина, де виявля╓ться воля й ╕нтелект. Отже, таке трактування св╕дчить про одну грань природи людини: грубо╖ ╕ тваринно╖. Зупинимося на визначенн╕ ╚людина╩ з ╕ншо╖ позиц╕╖. Насамперед людина - духовна сутн╕сть, одягнена у плоть. Плоть (ф╕зичне т╕ло) необх╕дна йому для придбання досв╕ду в нашому матер╕альному св╕т╕, щоб опановувати ним ╕ згодом стати одн╕╓ю з творчих сил Всесв╕ту. При  такому  п╕дход╕  людина  - складна ╕стота, яка включа╓ в себе безсмертний  дух    тл╕нне  т╕ло. Езотерична ф╕лософ╕я  засв╕дчу╓,  що  функц╕я  т╕ла  -  пов╕льно  адаптуватися  до    потреб  духу. Життя  в  т╕л╕  призначено  для розкриття  можливостей  духу,  тобто  для духовного  розвитку. На  сучасному  етап╕  п╕знання  под╕бну  думку  можна  висловити  ╕накше:  людина  -      ╕нформац╕йно-енергетична  система , що  самост╕йно  розвива╓ться (С╤ЕС)  ╕з  здатн╕стю б╕олог╕чного в╕дтворення. Незважаючи на те, що  б╕оенергетична система,  ╕менована ╚людина╩ ма╓ у сво╓му розпорядженн╕ речовину, енерг╕я та ╕нформац╕я яко╖ необх╕дна  для ф╕з╕олог╕чного ╕снування ╕ в╕дтворення в межах Земл╕,  цього виявля╓ться недостатньо для космоб╕олог╕чно╖  еволюц╕╖. Людина приходить у цей св╕т ╕з ╓диною  метою: самовдосконалення. Чи розум╕╓ це вона?

3.     Три  субстанц╕╖  людини    духовн╕  потреби.

У  людин╕  повинно  бути все  ╕деально: т╕ло,  душа ╕  дух. Розглянемо  ц╕  три  субстанц╕╖  ╕ водночас  в╕дзначимо,  що  незалежно  в╕д  наукового  п╕дходу    накопичення  в╕домостей, людству  були  дан╕  необх╕дн╕  знання  для  практичного  кер╕вництва.

Б╕льш  3,5  тисяч  рок╕в  тому в  класичному  джерел╕,  а  це  -  Б╕бл╕я,  сказано,  що  кров  -  це  душа (чи  людини,  чи  тварини) - [Буття: 14; Левит  17:10 - 14; Повторення  Закону 12:23]. Кров ╕з погляду б╕олога - це р╕дка тканина, що викону╓ важлив╕ функц╕╖ в орган╕зм╕, а з погляду рел╕г╕йно-ф╕лософського сприйняття - це душа. Кров як транспортна система орган╕зму м╕стить десятки м╕льярд╕в кл╕тин. Прямування кров╕ по судинах, ╕ особливо в кап╕лярах, прот╕ка╓ з косм╕чною швидк╕стю ╕ створю╓ наймогутн╕ший коливальний контур. Ц╕ ⌠завитки■ створюють непом╕тн╕ поля електромагн╕тно╖ природи, що в╕дображен╕ спрощеною мовою,  як в╕брац╕я еф╕рного т╕ла. Т╕сний зв'язок кровеносно╖ системи (кров╕) - цього явного об'╓кта матер╕ально╖ природи з еф╕рним т╕лом - тонкоматер╕альним утворенням, але польовою структурою не випадковий, ╕ вказ╕вки, що ⌠кров - душа т╕ла■ не позбавлен╕ п╕дстави. Таким  чином,  гуморально-троф╕чний механ╕зм ⌠зав'язаний■ на еф╕рному т╕л╕. Тому зморшкувата ╕ суха шк╕ра плот╕ ╓ ╕ндикатором слабкост╕ еф╕рного т╕ла, якщо оц╕нювати людину з точки зору  б╕оенергетичного  критер╕ю. У Новому Зав╕т╕ також говориться про те, що людина склада╓ться з трьох  субстанц╕й: духу, душ╕ ╕ т╕ла [1 Фес. 5:23]. Нам важко зрозум╕ти розходження м╕ж духом ╕ душею, тому що ми не можемо ╖х бачити так, як бачимо сво╓  ф╕зичне т╕ло, проте Б╕бл╕я показу╓ нам, що м╕ж ними ╓  розходження. Дух √ ун╕версальна енерг╕я Бога яка надана у вигляд╕ потенц╕ально╖ сили, але ця сила розкрива╓ться у динам╕ц╕. Тварини  мають  т╕ло    душу, хоча  в  них  нема╓  того  духу,  що  належить  людин╕. Сама  душа    ╖╖  виявлення    ╕ндикатором  живо╖ тварини  в╕д  мертво╖. Саме  дух  людини  в╕др╕зня╓  ╖╖  в╕д тварини. Тому  люди,  на  в╕дм╕ну  в╕д  тварин,  мають  духовн╕  потреби. Необх╕дн╕сть мати сенс життя - духовна потреба. У духовних потребах людина ма╓ можлив╕сть для розвитку духу. Любов, справедлив╕сть, милосердя ╕ мудр╕сть - якост╕, що у сво╖й ╓дност╕, ╓ також духовною потребою.

Наш╕ почуття ╕ бажання ╓ функц╕ями душ╕, а спроможн╕сть знати й особливо мислити виходить в╕д духу. Психоенергетична структура людини у вза╓мов╕дносинах духу, душ╕ ╕ т╕ла дуже  добре про╕люстрована Айванховим О.М. [1, 3]. Складна субординац╕я м╕ж духом, душею ╕ т╕лом часто веде  нас  хибним  напрямком або дозволя╓ помилково квал╕ф╕кувати под╕╖ ╕ факти.

4.     Душа - сполучна субстанц╕я м╕ж духом ╕ т╕лом.

На сучасному етап╕ розвитку науки показано, що т╕ло людини з масою 80 к╕лограм╕в ма╓ душу, маса яко╖ 43 грама.  При цьому постулю╓ться, що вона ╓ електроно-позитронним газом (речовиною) або паром [3, 117]. Отже, душа також матер╕ально╖ природи, вона смертна, але б╕льш тонко орган╕зована, н╕ж наше ф╕зичне т╕ло. Не треба впадати до помилки й сприймати масу кров╕ за душу. Склад кров╕ √ матер╕альн╕ кл╕тини, але д╕я цих кл╕тин ╕ найперш троф╕чна функц╕я √ ╓ душа. Тобто кл╕тини кров╕ √ це аргумент, а ╖х д╕я √ це функц╕я аргумента √ душа. Терм╕н ╚душа╩ ма╓ дв╕ складов╕  частини: ╚нижча╩ душа ╕ ╚вища╩ душа. Мабуть, психоенергетичний екв╕валент, що в╕дпов╕да╓ еф╕рному, астральному ╕ ментальному т╕лам - це нижча душа, а каузальному - вища. Суворих  експериментальних  даних  по  механ╕зму  под╕лу  душ╕  ми  не  ма╓мо,    вс╕  отриман╕  зведення  на  цей рахунок  добут╕  шляхом  метаф╕зичного  прозр╕ння. ╥х можна сприймати на в╕ру ╕ в╕дкидати, але суть в╕д цього не зм╕ню╓ться.

5.     Психоенергетична  структура  людини.

╤деалом  ф╕зичного  т╕ла    здоров'я  життя.  Т╕лу  необх╕дно  харчування  продуктами, що  знаходяться у  трьох  агрегатних  станах:  твердому,  р╕дкому    газопод╕бному. Це харчування людина заробля╓ ф╕зичною роботою. Зв╕дси   важлива  роль  ф╕зичних  навантажень  для  удосконалення  конституц╕╖  т╕ла. Плоть    також  базою  для  ╕нших  б╕льш  тонких  елемент╕в  людського  ╕снування. Душа    дух  виявляються  через   ф╕зичне  т╕ло.

В╕дпов╕дно до  О.М. Айванхова  ╕деалом  душ╕    прост╕р    безмежн╕сть. Душа  потребу╓  в  одному: розповсюджуватися, розширюватися,  роздаватися,   щоб  охопити  безкрайн╕сть [1,7]. Тому  наша  душа  не  обмежу╓ться  в  нас,  а  порива╓ться  до  безмежного ╕    до неск╕нченного  простору. Споглядання    молитва  - це  робота  для  вдосконалювання  душ╕. ╢ зрозум╕лим,  що  при  важких  псих╕чних  порушеннях  (захворювання  душ╕) душу  вил╕кову╓  т╕льки  п╕ст  ╕ молитва, а не л╕ки, предписан╕ псих╕атром. ╚╥жею╩  для  душ╕    вс╕  властивост╕  вищо╖  св╕домост╕,  а це,  по  сво╖й  сут╕, надособистост╕   спонукання:  самозречення,  священна  жертовн╕сть. На  б╕льш  доступн╕й  мов╕  в╕дображення - це  все  те,  що  перемага╓  егоцентризм  людини.

╚Дух людини  не  шука╓ н╕ простору,  н╕  знання,  н╕  щастя,  н╕  здоров'я. Дух рине  до  в╕чност╕. Через  те,  що в╕н  безсмертний,  в╕н  не  може   дозволити  обмежити  себе  в  час╕. Якщо  душа  ╕сну╓  в  простор╕,  то  дух  ╕сну╓  в  час╕╩ [1,8]. На  ц╕й  п╕дстав╕  О.М. Айванхов  заявля╓  ф╕зикам    ф╕лософам,  що  вони  не  розум╕ють  природи  душ╕  ╕ духу. Прост╕р  (для  душ╕)    час  (для  духу)  -  поняття  четвертого  вим╕ру    вони  властив╕  душ╕    духу. Дал╕  в╕н  тонко  пом╕ча╓:  ╚Люди  науки  н╕коли  не  можуть  проникнути  в  матер╕ю  простору    часу, якщо  вони  не  будуть  св╕домо  працювати  над  поняттями  безкрайност╕  та  в╕чност╕╩ [1,9].

Платнею  для  придбання  в╕чност╕    ╤СТИНА. Не  мудр╕сть    любов  зв╕льняють  дух,  а  т╕льки  ╕стина. Будь-яка  ╕стина,  за  допомогою  яко╖  можемо  досягти  п╕знання  предмета, зв╕льня╓  дух  в╕д  кайдан╕. Тому  будь-як╕  види  духовного  розвитку  мають  м╕сце  тод╕    т╕льки  тод╕,  коли  людина  рине  до  ╕стини,  харчуючись  свободою,  здобуваючи  св╕й  ╕деал  -  В╤ЧН╤СТЬ.

О.М. Айванхов  показу╓,  що  для  волод╕ння  ╕стиною  треба  вчинити  роботу по  ототожненню  себе  з  Творцем. Саме  роботою  по  ототожненню  добува╓ться  ╕стина. ╤стина  в  тому,  що  людина    дух,  ╕скорка,  яка в╕дходить в╕д  Бога  та поверта╓ться  якось  у  Бога.

Коли людина це зрозум╕╓ ╕ в╕дчу╓, вона ста╓ в╕льною в╕д пристрастей, земних амб╕ц╕й, страждань ╕ хвилювань, входячи у в╕чн╕сть.

Сучасна  людина  свободу  асоц╕ю╓  з  категор╕╓ю  простору   ╕,  тим самим,  в╕дразу  впада╓  в  ╕люзорн╕сть  сво╖х  знань. Маючи  можлив╕сть  в╕льного  перем╕щення  людина  в╕дкрива╓  шлях  для  душ╕,  а  не для  духу.

╚Щира свобода, -   як  пом╕ча╓  О.М. Айванхов, -  це не  можлив╕сть  перем╕щення  за  сво╕м бажанням ┘  Поняття свободи  не  пов`язано   з  простором,  тому  що  прост╕р  не да╓  щиро╖ свободи ┘ Щира свобода   -  це  усв╕домлення  в╕чност╕╩.

П╕сля такого висновку  вимальовуються контури, що будь-яка робота з ототожненням себе з Творцем  дозволя╓ здобути ╕стину, а це ╓ то ╚золото╩, завдяки якому набува╓ться  свобода. Ось в╕н ╓диний шлях для духовного розвитку.  Все  ╕нше - помилка.

У спрощеному  вигляд╕ ╕ практичному  аспект╕ духовн╕сть людини виводить ╖╖ з площини б╕оенергетичного життя на б╕льш високий щабель функц╕онування системи.

6. Морально-етичн╕ принципи ╕ духовн╕сть людини.

Морально-етичн╕ принципи в духовному розвитку людини в╕д╕грають важливу роль. Проте  морально-етична  ор╕╓нтац╕я  -  це  ще  не  духовн╕сть. Образно  кажучи,  -  це  перший  щабель  на  шляху  до  духовност╕. У  сучасн╕й л╕тератур╕  морально-етичн╕  принципи  часто  зм╕шують  або  зам╕нюють  духовн╕стю.

У  бес╕д╕  з  Павитрою Шри  Ауроб╕ндо    в╕дзначав:  ╚Д╕йсно,  це  два  ц╕лком р╕зн╕ питання. ╥хн╓ щире  р╕шення  не ментального  порядку,  але  може  бути досягнуте  ╓дино духовним  шляхом  (realisation  spirituelle)╩ [4, 20]. 

Дал╕  в╕н  пояснював:  ╚Св╕тосприймання  теософ╕в ╓  моральним    етичним,  але  не духовним та,  ╕снуючи  таким,  не м╕стить  н╕чого  власне  нового.

У  духовному  житт╕  потр╕бно  завжди бути готовим  в╕дкинути  будь-яку  схему    будь-яку  побудову. Система  може  бути корисною,  але пот╕м  ста╓ шк╕дливою ┘  У  сво╓му духовному  житт╕,  починаючи  ╕з  сорока  рок╕в  я  три  або  чотири  рази  ламав  системи,  до  яких  приходив    ц╕лком  очищувався  в╕д них╩ [4,21].

Кожна  людина  на сво╓му етап╕ житт╓вого  шляху вир╕шу╓ для себе проблему духовност╕ не зважаючи на те, як вона сформульована. У залежност╕ в╕д того, який обсяг знань ╕ уявлень з╕браний у людини про Дух, буде укладатися ╕ ╖╖ шлях до прагнення духовност╕. Проте, занадто багато у св╕т╕ неуцтва, зрадливих тлумачень, що заважають людству зрозум╕ти ╕ прийняти надзвичайну силу Духа.

 

7. Як╕  ознаки  можуть  св╕дчити  про дух?

Обмежимося  сухою  констатац╕╓ю  факт╕в,  пам`ятаючи,  що  слабка  аргументац╕я  -  це  не  прив╕д  для заперечення,  а  шлях  осмислення.

-         ╚Народження  сили╩ -  в╕дкриття  духу  в  людин╕.

-        Нетерпим╕сть -  ознака  низькост╕   духу.

-        Дух  не  терпить  насильства. Не можна змусити дух рости. Тут  сила вол╕  недоречна.

-        Будь-яке  насильство  над  особист╕стю  гальму╓  розвиток  духу,  але  ум╕ння  перенести  насильство,  витримати  його, сприя╓  росту  духу.

-        Люди,  як╕ сильн╕  духом,  в╕ддають перевагу  шляху важкому,  ╕накше як  вони  випробують  себе?

-        Вс╕  види  творчост╕  виявляються  духовною  сутн╕стю,  тому що  цим  людина  ототожню╓  себе  з  Творцем.

-        Гарн╕  якост╕,  що    плодом   духу,  доц╕льно  розвивати. Це  ╚любов,  рад╕сть, св╕т,  довготерп╕ння, доброта,  милосердя,  в╕ра,  пок╕рлив╕сть  ╕ пом╕рн╕сть╩,  що  сформульован╕  апостолом  Павлом  у  посланн╕  до  Галат╕в  [5:22,23].

-         Духовний  розвиток - це прагнення до ╕стини.

 

Л╕тература

1.     Айванхов О.М. Свобода, победа духа /Издатели: Стрельцов К.Г., Русских Н.П., Киев: Общество ведической культури, 1994. - 128 с.

2.     Краткий  словарь по социологии / Под общ. ред.. Д.М. Гвишиани, Н.И. Лапина; Сост. Э.М. Коржева, Н.Ф. Наумова. - Политиздат,1988.- 479 с.

3.     Фурдуй Р.С., Шайдак Ю.М. Прелесть тайны. К.: Лыбидь, 1992. - 200 с.

4.     Шри Ауробиндо. Беседы с Павитрой (Техника медитации в системе интегральной йоги). - Киев: Преса Укра╖ни, 1992. - 126 с.