Левченко
Е. М., канд. б╕ол. наук, доцент (СДП╤)
 
1.    
Чому ми
вжива╓мо терм╕ни, як╕ не розум╕╓мо?
Про духовний розвиток людини говорять ╕ пишуть багато. Н╕хто не ма╓ сумн╕ву
в тому, що морально-духовний розвиток особистост╕ був важливим для людства за
вс╕х час╕в та епох. У наше стор╕ччя, коли ╕нформац╕йно-енергетичний струм  обрушу╓ться,  як лавина на людину, власн╕сть духовност╕ особистост╕ набува╓ першорядого
значення. Незважаючи на ст╕йке сполучення терм╕н╕в  як-от: ╚духовне виховання особистост╕╩, ╚духовний розвиток╩,
╚дух, душа ╕ т╕ло╩, ╚духовн╕сть ╕ буття╩, ╚зростати духом╩ ╕ таке ╕нше, ключове
слово ╚дух╩ ма╓ особливий зм╕ст. У першому наближенн╕ створю╓ться,  враження,  що промова ╕де про щось добре в╕доме, але
коли сторонн╕й спостер╕гач почне анал╕зувати суть ключового слова, то незабаром
усв╕домить, що не т╕льки в╕н, але ╕ багато ╕нших автор╕в, як╕ пишуть на цю
тему, не розум╕ють глибокого, невисловленого зм╕сту  цього терм╕ну ╕ д╕╓ мимов╕льний самообман. Спрацьову╓  стереотип 
уявного  знання,  а 
точн╕ше  сказати,  що 
повне  незнання  прикрите 
╕люзорним  одягом  знання.
2.    
Поняття  ╚людина╩ 
╕  ╖╖  м╕с╕я.
Людина  в 
соц╕олог╕╖ - вищий  ступ╕нь 
розвитку  тваринних  орган╕зм╕в 
на  Земл╕,  суб'╓кт 
сусп╕льно-╕сторично╖  д╕яльност╕  ╕ 
культури  [2, 447]. У  прим╕тивному вигляд╕ людина -
високоорган╕зована тварина, де виявля╓ться воля й ╕нтелект. Отже, таке
трактування св╕дчить про одну грань природи людини: грубо╖ ╕ тваринно╖.
Зупинимося на визначенн╕ ╚людина╩ з ╕ншо╖ позиц╕╖. Насамперед людина - духовна
сутн╕сть, одягнена у плоть. Плоть (ф╕зичне т╕ло) необх╕дна йому для придбання
досв╕ду в нашому матер╕альному св╕т╕, щоб опановувати ним ╕ згодом стати одн╕╓ю
з творчих сил Всесв╕ту. При  такому  п╕дход╕ 
людина  - складна ╕стота, яка
включа╓ в себе безсмертний  дух  ╕ 
тл╕нне  т╕ло. Езотерична
ф╕лософ╕я  засв╕дчу╓,  що 
функц╕я  т╕ла  - 
пов╕льно  адаптуватися  до   
потреб  духу. Життя  в 
т╕л╕  призначено  для розкриття  можливостей  духу,  тобто 
для духовного  розвитку. На  сучасному 
етап╕  п╕знання  под╕бну 
думку  можна  висловити 
╕накше:  людина  -      ╕нформац╕йно-енергетична  система , що  самост╕йно  розвива╓ться (С╤ЕС) 
╕з  здатн╕стю б╕олог╕чного в╕дтворення. Незважаючи на те,
що  б╕оенергетична система,  ╕менована ╚людина╩ ма╓ у сво╓му
розпорядженн╕ речовину, енерг╕я та ╕нформац╕я яко╖ необх╕дна  для ф╕з╕олог╕чного ╕снування ╕ в╕дтворення в
межах Земл╕,  цього виявля╓ться
недостатньо для космоб╕олог╕чно╖ 
еволюц╕╖. Людина приходить у цей св╕т ╕з ╓диною  метою: самовдосконалення. Чи розум╕╓ це
вона?
3.    
Три  субстанц╕╖ 
людини  ╕  духовн╕ 
потреби.
У  людин╕  повинно  бути все  ╕деально: т╕ло,  душа ╕  дух.
Розглянемо  ц╕  три  субстанц╕╖  ╕ водночас 
в╕дзначимо,  що  незалежно 
в╕д  наукового  п╕дходу 
╕  накопичення  в╕домостей, людству  були 
дан╕  необх╕дн╕  знання 
для  практичного  кер╕вництва.
Б╕льш  3,5  тисяч  рок╕в 
тому в  класичному  джерел╕, 
а  це  -  Б╕бл╕я,  сказано, 
що  кров  - 
це  душа (чи  людини, 
чи  тварини) - [Буття: 14;
Левит  17:10 - 14; Повторення  Закону 12:23]. Кров ╕з погляду б╕олога - це
р╕дка тканина, що викону╓ важлив╕ функц╕╖ в орган╕зм╕, а з погляду
рел╕г╕йно-ф╕лософського сприйняття - це душа. Кров як транспортна система
орган╕зму м╕стить десятки м╕льярд╕в кл╕тин. Прямування кров╕ по судинах, ╕
особливо в кап╕лярах, прот╕ка╓ з косм╕чною швидк╕стю ╕ створю╓ наймогутн╕ший
коливальний контур. Ц╕ ⌠завитки■ створюють непом╕тн╕ поля електромагн╕тно╖
природи, що в╕дображен╕ спрощеною мовою, 
як в╕брац╕я еф╕рного т╕ла. Т╕сний зв'язок кровеносно╖ системи (кров╕) -
цього явного об'╓кта матер╕ально╖ природи з еф╕рним т╕лом - тонкоматер╕альним
утворенням, але польовою структурою не випадковий, ╕ вказ╕вки, що ⌠кров - душа
т╕ла■ не позбавлен╕ п╕дстави. Таким 
чином,  гуморально-троф╕чний механ╕зм ⌠зав'язаний■ на еф╕рному т╕л╕. Тому
зморшкувата ╕ суха шк╕ра плот╕ ╓ ╕ндикатором слабкост╕ еф╕рного т╕ла, якщо
оц╕нювати людину з точки зору 
б╕оенергетичного  критер╕ю. У
Новому Зав╕т╕ також говориться про те, що людина склада╓ться з трьох  субстанц╕й: духу, душ╕ ╕ т╕ла [1 Фес. 5:23].
Нам важко зрозум╕ти розходження м╕ж духом ╕ душею, тому що ми не можемо ╖х
бачити так, як бачимо сво╓  ф╕зичне
т╕ло, проте Б╕бл╕я показу╓ нам, що м╕ж ними ╓ 
розходження. Дух √ ун╕версальна енерг╕я Бога яка надана у вигляд╕ потенц╕ально╖
сили, але ця сила розкрива╓ться у динам╕ц╕. Тварини  мають  т╕ло  ╕ 
душу, хоча  в  них 
нема╓  того  духу, 
що  належить  людин╕. Сама  душа  ╕  ╖╖ 
виявлення  ╓  ╕ндикатором 
живо╖ тварини  в╕д  мертво╖. Саме  дух  людини  в╕др╕зня╓ 
╖╖  в╕д тварини. Тому  люди, 
на  в╕дм╕ну  в╕д 
тварин,  мають  духовн╕  потреби. Необх╕дн╕сть мати сенс життя - духовна потреба. У
духовних потребах людина ма╓ можлив╕сть для розвитку духу. Любов,
справедлив╕сть, милосердя ╕ мудр╕сть - якост╕, що у сво╖й ╓дност╕, ╓ також
духовною потребою.
Наш╕ почуття ╕ бажання ╓
функц╕ями душ╕, а спроможн╕сть знати й особливо мислити виходить в╕д духу.
Психоенергетична структура людини у вза╓мов╕дносинах духу, душ╕ ╕ т╕ла
дуже  добре про╕люстрована Айванховим
О.М. [1, 3]. Складна субординац╕я м╕ж духом, душею ╕ т╕лом часто веде  нас 
хибним  напрямком або дозволя╓
помилково квал╕ф╕кувати под╕╖ ╕ факти.
4.    
Душа -
сполучна субстанц╕я м╕ж духом ╕ т╕лом.
На сучасному етап╕ розвитку науки показано, що т╕ло людини з масою 80
к╕лограм╕в ма╓ душу, маса яко╖ 43 грама. 
При цьому постулю╓ться, що вона ╓ електроно-позитронним газом
(речовиною) або паром [3, 117]. Отже, душа також матер╕ально╖ природи, вона
смертна, але б╕льш тонко орган╕зована, н╕ж наше ф╕зичне т╕ло. Не треба впадати до помилки й сприймати
масу кров╕ за душу. Склад кров╕ √ матер╕альн╕ кл╕тини, але д╕я цих кл╕тин ╕
найперш троф╕чна функц╕я √ ╓ душа. Тобто кл╕тини кров╕ √ це аргумент, а ╖х д╕я
√ це функц╕я аргумента √ душа. Терм╕н ╚душа╩ ма╓ дв╕ складов╕  частини: ╚нижча╩ душа ╕ ╚вища╩ душа. Мабуть, психоенергетичний екв╕валент, що
в╕дпов╕да╓ еф╕рному, астральному ╕ ментальному т╕лам - це нижча душа, а
каузальному - вища. Суворих 
експериментальних  даних  по 
механ╕зму  под╕лу  душ╕ 
ми  не  ма╓мо,  ╕  вс╕ 
отриман╕  зведення  на  цей
рахунок  добут╕  шляхом 
метаф╕зичного  прозр╕ння. ╥х
можна сприймати на в╕ру ╕ в╕дкидати, але суть в╕д цього не зм╕ню╓ться.
5.    
Психоенергетична  структура 
людини.
╤деалом  ф╕зичного 
т╕ла  ╓  здоров'я ╕  життя.  Т╕лу 
необх╕дно  харчування  продуктами, що  знаходяться у  трьох  агрегатних 
станах:  твердому,  р╕дкому 
╕  газопод╕бному. Це харчування
людина заробля╓ ф╕зичною роботою. Зв╕дси  
важлива  роль  ф╕зичних 
навантажень  для  удосконалення  конституц╕╖  т╕ла.
Плоть  ╓  також  базою  для 
╕нших  б╕льш  тонких 
елемент╕в  людського  ╕снування. Душа  ╕  дух  виявляються 
через   ф╕зичне  т╕ло. 
В╕дпов╕дно до  О.М. Айванхова  ╕деалом  душ╕  ╓ 
прост╕р  ╕  безмежн╕сть. Душа  потребу╓ 
в  одному: розповсюджуватися,
розширюватися,  роздаватися,   щоб 
охопити  безкрайн╕сть [1,7].
Тому  наша  душа  не  обмежу╓ться 
в  нас,  а  порива╓ться  до 
безмежного ╕    до
неск╕нченного  простору. Споглядання 
╕  молитва  - це 
робота  для  вдосконалювання  душ╕. ╢ зрозум╕лим,  що  при 
важких  псих╕чних  порушеннях  (захворювання  душ╕) душу  вил╕кову╓  т╕льки  п╕ст  ╕ молитва, а не л╕ки, предписан╕
псих╕атром. ╚╥жею╩  для  душ╕ 
╓  вс╕  властивост╕  вищо╖  св╕домост╕,  а це, 
по  сво╖й  сут╕, надособистост╕   спонукання:  самозречення, 
священна  жертовн╕сть. На  б╕льш 
доступн╕й  мов╕  в╕дображення - це  все  те,  що 
перемага╓  егоцентризм  людини.
╚Дух людини  не  шука╓ н╕ простору,  н╕  знання,  н╕ 
щастя,  н╕  здоров'я. Дух рине  до  в╕чност╕. Через  те, 
що в╕н  безсмертний,  в╕н 
не  може   дозволити 
обмежити  себе  в 
час╕. Якщо  душа  ╕сну╓ 
в  простор╕,  то 
дух  ╕сну╓  в 
час╕╩ [1,8]. На  ц╕й 
п╕дстав╕  О.М. Айванхов  заявля╓ 
ф╕зикам  ╕  ф╕лософам, 
що  вони  не 
розум╕ють  природи  душ╕ 
╕ духу. Прост╕р  (для  душ╕) 
╕  час  (для  духу)  - 
поняття  четвертого  вим╕ру 
╕  вони  властив╕  душ╕  ╕ 
духу. Дал╕  в╕н  тонко 
пом╕ча╓:  ╚Люди  науки  н╕коли 
не  можуть  проникнути 
в  матер╕ю  простору 
╕  часу, якщо  вони 
не  будуть  св╕домо 
працювати  над  поняттями 
безкрайност╕  та  в╕чност╕╩ [1,9].
Платнею  для 
придбання  в╕чност╕  ╓  ╤СТИНА. Не  мудр╕сть  ╕  любов 
зв╕льняють  дух,  а 
т╕льки  ╕стина. Будь-яка  ╕стина, 
за  допомогою  яко╖ 
можемо  досягти  п╕знання 
предмета, зв╕льня╓  дух  в╕д 
кайдан╕. Тому  будь-як╕  види 
духовного  розвитку  мають  м╕сце  тод╕  ╕ 
т╕льки  тод╕,  коли 
людина  рине  до 
╕стини,  харчуючись  свободою, 
здобуваючи  св╕й  ╕деал 
-  В╤ЧН╤СТЬ.
О.М. Айванхов  показу╓, 
що  для  волод╕ння  ╕стиною  треба 
вчинити  роботу по  ототожненню 
себе  з  Творцем. Саме 
роботою  по  ототожненню 
добува╓ться  ╕стина. ╤стина  в 
тому,  що  людина 
╓  дух,  ╕скорка,  яка в╕дходить
в╕д  Бога  та поверта╓ться 
якось  у  Бога.
Коли людина це зрозум╕╓ ╕ в╕дчу╓, вона ста╓ в╕льною в╕д пристрастей, земних
амб╕ц╕й, страждань ╕ хвилювань, входячи у в╕чн╕сть.
Сучасна  людина 
свободу  асоц╕ю╓  з 
категор╕╓ю  простору   ╕, 
тим самим,  в╕дразу  впада╓ 
в  ╕люзорн╕сть  сво╖х 
знань. Маючи  можлив╕сть  в╕льного 
перем╕щення  людина  в╕дкрива╓ 
шлях  для  душ╕, 
а  не для  духу.
╚Щира свобода, -   як  пом╕ча╓ 
О.М. Айванхов, -  це не 
можлив╕сть  перем╕щення  за 
сво╕м бажанням ┘  Поняття
свободи  не  пов`язано   з  простором, 
тому  що  прост╕р 
не да╓  щиро╖ свободи ┘ Щира
свобода   -  це  усв╕домлення  в╕чност╕╩.
П╕сля такого висновку  вимальовуються контури, що будь-яка робота з
ототожненням себе з Творцем  дозволя╓
здобути ╕стину, а це ╓ то ╚золото╩, завдяки
якому набува╓ться  свобода. Ось в╕н
╓диний шлях для духовного розвитку. 
Все  ╕нше - помилка.
У спрощеному  вигляд╕ ╕ практичному  аспект╕ духовн╕сть людини виводить ╖╖ з
площини б╕оенергетичного життя на б╕льш високий щабель функц╕онування системи.
6. Морально-етичн╕ принципи ╕ духовн╕сть
людини.
Морально-етичн╕ принципи в
духовному розвитку людини в╕д╕грають важливу роль. Проте  морально-етична  ор╕╓нтац╕я  -  це 
ще  не  духовн╕сть. Образно 
кажучи,  -  це 
перший  щабель  на 
шляху  до  духовност╕. У  сучасн╕й л╕тератур╕ 
морально-етичн╕  принципи  часто 
зм╕шують  або  зам╕нюють 
духовн╕стю.
У  бес╕д╕  з  Павитрою Шри  Ауроб╕ндо    в╕дзначав:  ╚Д╕йсно,  це  два 
ц╕лком р╕зн╕ питання. ╥хн╓ щире 
р╕шення  не ментального  порядку, 
але  може  бути досягнуте  ╓дино духовним 
шляхом  (realisation  spirituelle)╩ [4, 20].  
Дал╕  в╕н  пояснював:  ╚Св╕тосприймання  теософ╕в
╓  моральним  ╕  етичним,  але 
не духовним та,  ╕снуючи  таким, 
не м╕стить  н╕чого  власне 
нового.
У  духовному  житт╕ 
потр╕бно  завжди бути готовим  в╕дкинути  будь-яку  схему 
╕  будь-яку  побудову. Система  може  бути корисною,  але пот╕м 
ста╓ шк╕дливою ┘  У  сво╓му духовному  житт╕,  починаючи  ╕з 
сорока  рок╕в  я 
три  або  чотири 
рази  ламав  системи, 
до  яких  приходив 
╕  ц╕лком  очищувався 
в╕д них╩ [4,21].
Кожна  людина  на сво╓му етап╕ житт╓вого  шляху вир╕шу╓ для себе проблему духовност╕
не зважаючи на те, як вона сформульована. У залежност╕ в╕д того, який обсяг
знань ╕ уявлень з╕браний у людини про Дух, буде укладатися ╕ ╖╖ шлях до
прагнення духовност╕. Проте, занадто багато у св╕т╕ неуцтва, зрадливих
тлумачень, що заважають людству зрозум╕ти ╕ прийняти надзвичайну силу Духа.
 
7. Як╕ 
ознаки  можуть  св╕дчити 
про дух?
Обмежимося  сухою 
констатац╕╓ю  факт╕в,  пам`ятаючи, 
що  слабка  аргументац╕я  -  це  не 
прив╕д  для заперечення,  а 
шлях  осмислення.
-       
 ╚Народження 
сили╩ -  в╕дкриття  духу 
в  людин╕.
-       
Нетерпим╕сть
-  ознака  низькост╕   духу.
-       
Дух  не 
терпить  насильства. Не
можна змусити дух рости. Тут  сила
вол╕  недоречна.
-       
Будь-яке 
насильство  над  особист╕стю 
гальму╓  розвиток  духу, 
але  ум╕ння  перенести 
насильство,  витримати  його, сприя╓  росту  духу.
-       
Люди,  як╕ сильн╕ 
духом,  в╕ддають перевагу  шляху важкому,  ╕накше як  вони  випробують 
себе?
-       
Вс╕  види  творчост╕ 
виявляються  духовною  сутн╕стю, 
тому що  цим  людина 
ототожню╓  себе  з 
Творцем.
-       
Гарн╕ 
якост╕,  що  ╓  плодом  
духу,  доц╕льно  розвивати. Це  ╚любов,  рад╕сть, св╕т,  довготерп╕ння, доброта, 
милосердя,  в╕ра,  пок╕рлив╕сть  ╕ пом╕рн╕сть╩,  що  сформульован╕  апостолом 
Павлом  у  посланн╕ 
до  Галат╕в  [5:22,23]. 
-       
 Духовний
 розвиток
- це прагнення до ╕стини.
 
1.     Айванхов
О.М. Свобода, победа духа /Издатели: Стрельцов К.Г., Русских Н.П., Киев:
Общество ведической культури, 1994. - 128 с.
2.    
Краткий 
словарь по социологии / Под общ. ред.. Д.М. Гвишиани, Н.И. Лапина; Сост.
Э.М. Коржева, Н.Ф. Наумова. - Политиздат,1988.- 479 с.
3.    
Фурдуй Р.С., Шайдак Ю.М. Прелесть тайны. К.:
Лыбидь, 1992. - 200 с.
4.    
Шри Ауробиндо. Беседы с Павитрой (Техника
медитации в системе интегральной йоги). - Киев: Преса Укра╖ни, 1992. - 126 с.